Тонюк Юля
"Книга у моєму житті"
"Я читав.Прокидався і читав.До вечора.Ти знаєш,що книги можуть стати бинтом і гіпсом"
Я.Л.Вишневський."Самотність в мережі"
...Прохолодний зимовий день.Спостерігаючи за тим,як падає сніг і водночас читаючи ,біля вікна сиділа світловолоса дівчинка,років восьми-дев'яти.Хоча цю книгу не можна було назвати маленькою, дівчинка сиділа і наполегливо поглинала її..Очі горіли,а маленькі руки тремтливо перегортали сторінки.Це ж бо її перша книга,яка мала назву "Артур і мініпути".Коли мама купляла цей твір,і гадки не мала,що читання у житті її дитини відіграватиме одну з найважливіших ролей...
Цією дівчинкою була я.Зараз мені вже 15,а головним моїм захопленням і досі є читання.
Яскраво пам'ятаю,як років дев'ять тому,ми сиділи у великому сімейному колі,а мама тим чисом гортала якийсь журнал,в якому натрапила на статтю,де писало,що для людей зі знаком зодіаку "Діва"головним захопленням є книгкнии.Я тоді голосно засміялась,ще не підозрюючи,що все це-чиста правда.
Зараз я спостерігаю одну дивну,на мій погляд річ.Для більшості сучасних підлітків читання є нудним і нецікавим заняттям.Вони вважають,що їхні смішні дитячі танці на дискотеках,прогулянки за ручку один з одним в 14 років в центрі міста принесуть їм більше користі,ніж читання якогось твору,який хоч трохи додасть розуму в їхні пусті голови.Не розумію їх.Особисто для мене з ранніх літ книги були найцікавішим заняттям.Адже коли я читала,то ніби відправлялась у інший світ.Наприклад,я могла себе уяви красивою принцесою,ну або ж навпаки-якимось негативним персонажем,який у кінці твору ставав добрим.Ось таким чином розвивалась моя уява,мислення.Ось це для мене було справжньою насолодою.
За свої 15 років я прочитала чимало книг.Як паперових,так і електронних.
З ранніх літ моїм улюбленим письменником був Всеволод Нестайко.Я прочитала майже всі його твори.От було у них щось таке,що притягувало до себе.Коли я дочитувала одну його книгу-зразу бралась за наступну.Ось так.Геніальним письменником був Всеволод Нестайко.Шкода,що він уже пішов з життя,бо міг написати ще багато класних творів...
Я росла-відповідно змінювалися мої смаки.Мене почали цікавити романи Барбари Космовської.Неймовірна письменниця.У своїх книгах вона дуже точно описує життя підлітків.Саме це і притягує.Я прочитала кілька її романів і з гідністю можу сказати,що вони захоплюючі.
Десь з 14 років я почала цікавитись книгами Любка Дереша.Спочатку я сумнівалась,бо здавалось,що ці твори не зовсім для мого віку.Але я ризикнула.І дуже задоволена.Вони вчать жити.Принаймі,мене точно.Бо кожен сприймає прочитане по-іншому.І ось так це сприйняла я.
Віднедавна я читаю все,що сподобається,вже не маючи улюбленого письменника.
Скажу лише,що мені імпонують двоє-Стівен Кінг та Ден Браун.
Нічогенький вибір,правда?
Стівен Кінг пише жахастики,а твір Дена Брауна заборонений Католицькою церквою.
Але все не так страшно,як здається.
Одного разу я наткнулась на отаку цитату про дядечка Стіва."Якщо ви вважаєте,що Стівен -лише майстер жахів,то ви просто не вмієте його читати"
Згідна цілком і повністю.Його романи захоплюючі,і аж ніяк не такі страшні,як їх малюють.Просто варто прочитати і зрозуміти це.
Тепер щодо Дена Брауна.Саме його книгу я вважаю своєю улюбленою.І ні,це не "Код да Вінчі".А "Янголи і демдемони.Зачепив мене карколомний сюжет,який нікого не залишить байдужим.Можу поручитись,що кожному ця історія сподобається.
В принципі,крім цього я читаю ще багато книг інших авторів,але ту вказані лише "най-най".
Ось ви і познайомились із моїми вподовбаннями.Як я вже казала,читати мені дуже подобається.Не знаю,чому саме цей вид занять приваблює мене найбільше.Мабуть,це йде з середини.Я старатимусь надалі розвиватись і робити так,щоб книги для мене залишались ннайулюбленішим хобі.Хоча,я впевнена,що так і буде.І з ними я впевнено буду крокувати по житті.
Може,для когось це буде корисним,а хтось пропустить це повз себе,але в будь-якому разі висновок один:
Читайте,збагачуйтесь, і у вас все буде добре.
Гашинська Юля
А за вікном золота й барвиста осінь. Цьогоріч я, мабуть, вперше захопилась цією порою. Адже в дитинстві я її не любила. Певно тому, що вона приносила з собою холод, самотність та безнадійність.
Надворі дощить… Люди весь час кудись поспішають. Я так втомилася від буденної сірості й хочу відновити свої сили, віру в майбутнє. Хочеться чогось нового та надзвичайного… Давно не була в бібліотеці. Можливо, саме вона зможе залікувати мої душевні рани. Адже книги допомагають вирішувати складні запитання, будувати мости з минулого в майбутнє.
Книги справді лікують. Вони ведуть у світ очікувань, сподівань та здійснення мрій. Ще в давнину бібліотеку називали «притулком мудрості», «домом життя», а от фараон Рамзес ІІ назвав її «аптекою для душі».
Нарешті я заходжу в цей храм науки, який пахне давниною та магією. З безлічі книг я зауважую одну з неймовірно заворожуючою та красивою обкладинкою. Дара Корній… «Гонихмарник»…. Перегортаю сторінки книги, які пахнуть так солодко та пянко.
Читаючи окремі сторінки книжки, натрапляю на одну хорошу, як на мене, цитату: «Люди. Вони різні, як і книжки, написані ними». Хм… багатообіцяючий початок.
Довго вагатися не довелося, вирішила взяти саме «Гонихмарника». Сподіваюся, ця книга подарує мені трішки магії, якої зараз так не вистачає.
Вирішила розпочати читання в бібліотеці. Не знаю чому, але мені тут затишно та любо. Тут моя друга домівка. Тут панує особлива тиша та душевний спокій. Бібліотека така проста й магічна водночас. Адже бібліотекарі, мов ті старанні господарі, щоденно підтримують та зберігають атмосферу знань.
У бібліотеці, як в аптеці, знаходяться ліки від усіх душевних хвороб. Тут я можу забути про всю навколишню метушню та полинути в чарівний світ обраної книги. Після кожної прочитаної мною книги, я черпаю з неї всі ті знання та життєві уроки, які хотів зобразити автор.
Адже кожна книга по-своєму красива та особлива. Якщо ж додати до неї чогось магічного та незвичайного, вона оживе та западе в людські серця.
«Дім, у якому немає книг, подібний до тіла, позбутого душі» чомусь пригадався мені вислів Цицерона.
Ніколи не розумію людей, які презирають читання книг. Як на мене, то ці люди зіпсуті, з гнилою та черствою душею. І їм просто необхідно полинути в цілющий книжковий світ.
Адже бібліотека справді лікує. У моїй душі врешті-решт запалало сонечко. «Гонихмарник» виконав своє завдання. І тепер я готова до всіх життєвих пригод та негараздів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий