Відгук Рибчука Артура на книгу Лариси Ніцой "Мій Блек"

     

      Книга Л.Ніцой ″Мій Блек″- це незвичайна історія, що трапилась із звичайним песиком. Змалку він відчув жорстокість життя, але знаходить собі друга- хлопчика, який готовий віддати все заради собаки. Вони швидко потоваришували. Блек, як згодом назвали песика, неодноразово допомагає своїм господарям, а потім рятує свою маму із неволі. 
      Ця невелика історія має у собі глибокий зміст. Вона вчить мріяти, адже кожна мрія коли-небудь здійсниться. Також не варто забувати про диво і допомагати ближнім-людям і тваринам. А чотирилапі друзі ніколи нікого не лишать в біді…

Відгук на книгу "Долина Бельведеру" Веселої Найденової та Ярослава Яновського

Щойно дочитала надзвичайно цікавезну книгу Веселої Найденової та Ярослава Яновського "Долина Бельведеру"!!! Для мене автори роману стали справжнім відкриттям, проривом, креативом!!! Завдяки їм я побачила Станіслав 30-40-их років ХХ століття: його розкішні будівлі, підземелля, крамниці, ресторани... Особливо сподобалось спостерігати за життям станіславських графів, їх балами, традиціями, звичаями, світосприйняттям, культурою, вихованням. Глибоко вразила жорстокість НКВС, червоноармійців, які без доведення вини розстрілювали цвіт нації, найінтелігентніших та найталановитіших мешканців нашого міста, грабували будинки, насилували жінок!!! Розсмішила поведінка, несмак дружин гестапівців: вони до театру одягли нічні сорочки пограбованих графинь!!!
Дуже рекомендую усім мешканцям Івано-Франківська та поціновувачам історичних романів прочитати книгу, нагороджену "Дипломом Лауреата" літературного конкурсу "Коронація слова"!!!

Відгук Артура Рибчука, учня 7 класу, на книгу С. Гридіна "Не ангел"

Нещодавно я прочитав книгу С. Гридіна ″Не ангел″. 

Тобто навіть не прочитав, а пережив події твору разом із героями. 

Персонажі Гридіна-звичайні сучасні підлітки, навіть їх мова нічим не відрізняється від мови теперішніх дітей. 

У книзі розповідається про хлопця Олеся, який потерпав від сімейних проблем. Коли його мама потрапляє до лікарні, не бажаючи залишатися з батьком, якого вважав ворогом, Олесь втікає з дому. Там, на вулицях жорстокого світу, він зустрічає свого однолітка. Хлопці стали друзями. Олесь пізнає всю тяжкість життя на вулиці, вони ледь вибираються із халепи, яка могла коштувати їм життя. Після цього доля розлучає друзів, а Олесь завдяки цьому зміг провідати свою маму. Ця історія змушує задуматися про те , як багато ми маємо, але починаємо цінувати лише тоді, коли втрачаємо. Сергій Гридін пише надзвичайно реалістично і зворушливо…

Відгук Тонюк Юлії, учениці 11 класу, на книгу “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліни Кулакової

Нещодавно потішила себе новою книгою. Цього разу це роман “Я пам’ятатиму твоє обличчя” Поліни Кулакової.

Мушу відзначити, що сама письменниця дуже хороша та приємна дівчина і має неймовірний талант до написання як віршів, так і романів.

Сьогодні ми поговоримо якраз за перший роман Поліни.

“Я пам’ятатиму твоє обличчя”. Нічогенька назва, чи не так?  Якось зразу хочеться взяти книгу до рук і розпочати читання. Що я і зробила.

Тепер про саму книгу. Перерозповідати сюжет не буду.

Лише кілька слів.

У романі головними героями є два хлопці. Вони хороші друзі. Під час всього твору з ними трапляються різні містичні, загадкові, а часом і моторошні історії. Але Борис та Андрій завжди знайдуть вихід. У романі присутні також інші герої, які відіграють не меншу роль, аніж ці двоє. Хоча і не завжди вони на першому місці.

Мабуть, хочуть залишатися у тіні подій. А щоб дізнатися навіщо, прочитайте роман

Він захоплює з перших рядків. Вся ця історія ніби поглинає тебе. Хочеться читати все більше і більше. Всі ці заплутані історії, таємниці. Страшенно таке люблю. Ну і як без кохання, чи не так?

Якісний детектив. Я вважаю, що цей роман зацікавить читачів різних вікових категорій. І тому його варто прочитати, адже можна почерпнути щось цікаве для себе.

А я сподіваюсь, Поліна нас ще порадує великою кількістю своїх нових, прекрасних творів.

Натхнення!

https://ltnk20.wordpress.com/2016/02/06/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5/#more-97

Відгук Гашинської Юлії, учениці 11 класу, на книгу Д. Соул "приСУТНІСТЬ"

Прочитати книгу вирішила випадково, і зовсім про це не шкодую. Книга складається з 19 новел, які зацікавлюють своїм мотивом одночасної втечі від власної долі й пошуку її, відчуттям присутності й неприсутності себе у світі та світу в собі. Як на мене, то ця книга припаде до вподоби тільки жінкам, бо, по-перше, чоловіки не зрозуміють сюжету новел і очевидно їх сенсу і, по-друге, кожна з цих новел – це відкрита рана, кожна з сторінок – пережитий колись Твобою день, кожен герой – це завжди Твоє дзеркальне відображення – з Твоїми переживаннями, болем, запитаннями, любов’ю.
Я вважаю, що ця книга є дуже психологічною, адже, читаючи її, у деяких ситуаціях я спарвді впізнала себе. Авторка досконала зобразила гостроту жіночого болю, їхнього страху перед смертю, готовності страждати в ім’я чужого щастя та відданості у коханні, незважаючи ні на що (“А чи казали вони, що твоє лице- єдине, яке пам’ятаю? Що твій голос я розпізнаю з першого звуку серед тисяч і тисяч інших, схожих, майже ідентичних. Чи казали добрі люди, що твій запах я знайду, як надресеривана собака, – серед лісів, боліт, рік, ідентифікую серед мільярдів схожих-і знайду тебе”).
Новелам приталанний дивний сюжет та кожна володіє чимось особливим, що залишає слід за збіднілій жіночій душі та торкається минулих, але ще не загоїних ран.
Тож варто прочитати цю книгу усіх представницям слабкої статі, усім хто хоче відшукати себе.

Відгук Голуб'яка Ярослава, учня 11 класу, на книгу М. Іваська "Яловохус"

Безумовно- це один із найкращих романів, які я читав. Михайло Івасько написав твір, який швидко зацікавлює читача, з перших рядків вже можна зрозуміти, що сюжет буде динамічним і ті учні стовідсотково підуть по слідах своєї вчительки, щоб знайти Яловохус.    
    Твір показує, що навіть після того, як ти втрачаєш щось дороге для себе, то це не кінець твого життя і можна почати все заново, тільки головне бути живим.                Розповідається про пригоди друзів, які дуже сильно хочуть дізнатись, що таке”Яловохус” .
     Одним недоліком цього твору є те, що перша частина занадто швидко закінчилась.

Відгук Гашинської Юлії, учениці 11 класу на книгу Г. Гаррісона "Народження сталевого щура"

Тепер він – Джим Сталевий Щур!!!

Що ж, дорогий мій читачу, хочу познайомити тебе з книгою,яка захопила мене з перших сторінок, адже вперше я читала книги з таким задоволенням і захватом.Виявляється, що Гаррі Гаррісон справді письменник, який заслуговує світового визнання, адже він володів високим талантом передачі на папір чарівної фантастики, почуття гумору і нездоланного оптимізму.Коротко про сюжет:

Джиммі ді Гріз, як ніхто у райському куточку Всесвіту, на Біт О’Хевен, переймався власною освітою.Він понад усе не терпів нудьги й, мабуть тому, вирішив стати відомим злочинцем. А для цього він шукав найкращого вчителя у світі криміналу.Однак ці пошуки виявилися тривалими, але захопливими й цікавими, адже важко знайти того, хто залишився невловимим для поліції доброї частини Галактики.Та все після довгих перешком Джим навчається у видатного Слона майстерності злочинця(“Ми Інакші.Ми заперечуємо спрощені, нудні, реглементовані, бюрократизовані, брехливо моральні та стереотипні принципи, за якими живуть вони.Ми замінюємо їх на наші, набагато кращі.Ми спроможні фізично перебувати між ними, але ми – не вони.Там, де вони ледачі, ми працьовиті.Де вони аморальні,ми моральні.Де вони брешуть , ми – сама Правда.Ми, напевно, остання фортеця Добра на цій планеті”).Але доля підготувала для цих двох багато крутих віражів, які, на жаль, принесли великі втрати.Однак Гаррісон пронизав свою книгу глибоким оптимізмом, щоб передати усі тонкощі народження Сталевого Щура(“Дякую, Слоне!Дякую за все.Ти навчав мене, був моїм наставником.Завдяки тобі народився Сталевий Щур!”.

Герої книги вельми розумні та кмітливі: поет вклав у їхній образ частинку свої душі.
Джим надихнув мене боротися зі своєю лінивістю(“Оскільки знайти собі наставника для засвоєння усіх тонкощів шахрайства поки що не вдавалося, я вивчав усе, що могло,так чи так, знадобитися.У словнику я натрапив на слово “фальсифікат”, і це надихнуло мене вивчати фотографію та друк. Відтоді як рукопашний бій став у пригоді, я тренувався, аж доки не отримав чорний пояс. Не ігнорував і технічний бік свої майбутної професії.До 16 років я опанував комп’ютер на професійному рівні і став кваліфікованим знавцем мікроелектроніки…”, а Слон – завжди прагнути кращого життя, але й цінувати те, що маєш зараз.

Як на мене, то “Народження Сталевого Щура” – найкраща фантастична книга! Вона змусила мене отетеріти від пройдисвітських витівок Джима, кмітливого розума Слона і деяких сентиментальних моментів ( смерть одного з головних героїв).Усе це створює особливу атмосферу, яку не хочеться покидати. То ж гадаю, що я нарешті на трапила на книгу, яка записана у ряди моїх улюблених!)

https://yuliya283.wordpress.com

Відгук Гаврилів Олі, учениці 11 класу, на книгу М. Кідрука "Бот"

Технотрилер Макса Кідрука досить цікавий, в ньому розповідається про українського програміста Тимура Коршака, який покинув роботу в компанії “Time-To-Play Technologies” і поїхав у відрядження до Чилі, в пустелю Атакама.

За роботу в дослідницькому комплексі “NGF Lab” йому обіцяли добре заплатити, тому він погодився на поїздку.

По прибуттю він дізнався про “малюків” (дванадцятирічних хлопчиків – ботів), психоістоту, про досліди Кейтаро Роки  та Кацуро Такеди в “NGF Lab”, про жителів села Сан-Педро, яких вбили боти, а також багато цікаво про пустелю Атакама.

Перед Тимуром була нелегка задача, він мав повернути близько сорока ботів, які втекли з дослідницького комплексу дивним способом.

Зрозумівши що повернути цілими не так просто, адже боти були надзвичайно швидкими та агресивними і знищили половину команди, їм не залишалось нічо як знищити їз самих.

“Малюки” мали своїх серед команди, тому про всі спроби повернути ботів до комплексу були марними. Їх попереджали заздалегіть.

Згодом вони зрозуміли як можна нейтралізувати ботів, створивши нові макроси, Тимур почав їх перевіряти, не зразу вони спрацювали.

Коли пентагон зрівняв з землею дослідницький комплекс “NGF Lab”, Тимур, Ріно та Лаура відправились додому, думаючи що всі боти знищені. Та це було не так…

Сам роман мені дуже сподобався, адже зміст дуже насичений подіями.