Авторська поезія Оксани Мельничук, вчителя інформатики та математики ЗШ № 6

Що у твоєму серпанку?

Що ти бачиш у шелесті трав?
Що ти чуєш в ранковім серпанку?
Може, кроки, що в сяйві заграв 
робить Осінь - зваблива панянка?
Що для тебе джерельні слова,
що роси чистота на пелюстках?
Може, мудрість небес вікова
чи, можливо, душі мокра пустка?
Що у світлі коханих очей
ти вдивляючись бачити хочеш?
Ніжну пристрасть безсонних ночей
чи, любов, що як птаха тріпоче?
Що ти бачиш у серці Землі?
Що ти чуєш в її голосінні?
Розумієш слова ти німі,
Проростуть вони в тобі насінням?
Що для тебе душі відгомін?
Чи тримає тебе за зап`ястя
твоя совість - рятуючий дзвін,
вірна подруга з горя і щастя?
Що ти чуєш у шелесті трав?
Що ти бачиш в ранковім серпанку?
Може, відблиски райських заграв?
Може, вічності темну панянку?
(Із власного)